Про Кривий Ріг

Кривий Ріг-місто обл. підпорядкування, великий індустріальний і культурний центр України, залізничний вузол. Розташований у верхів'ях р. Інгулець та вздовж нижньої течії р. Саксагань. Адміністративно включає 7 р-нів: Дзержинський, Долгінцевський, Жовтневий, Інгулецький, Саксаганський, Тернівський, Центрально-Міський.

В межі міста входить більша частина Криворізького залізорудного басейну, Крім великих родовищ залізних руд тут зустрічаються марганцеві руди, боксити, буре вугілля, каоліни, сланці, графіт тощо.

Територія суч. міста заселена ще з прадавніх часів. Найдавніше досліджене поселення відноситься до часів пізнього палеоліту, датується 13 тис. до н.е. В межах міста розкопано бл. 70 курганів різних епох, починаючи з сер. З тис. до н.е. і до Золотоординського часу (13-14 ст. н.е.). В р-ні Дубової Балки були знайдені плавильні печі, які деякі дослідники (П. Рубін, М. Граков) відносили ще до скіфських часів (4 ст. до н.е.). Питання часу заснування 1-го поселення (зимівника) залишається дискусійним. Частина істориків вважає, що найдавніші зимівники відносяться до середини 17 ст. Ця дата на сьогодення визнана офіційною, як час заснування К.Р. (Постанова'Каб. Мін. України від 26 лип. 2001, № 878). Слабою стороною гіпотези про раннє існування поселення є відсутність архівних даних за тривалий період - понад 100 років. Зимівники могли неодноразово засновуватися і в умовах постійних сутичок з татарами періодично нищитися. Більш-менш сталі повідомлення про К.Р. починаються з 60-х 18-го. Такий авторитетний автор, як архієпископ Гавриїл, церкву св. Миколая у К.Р. згадує під 1761. Він же в повідомленні за 1785 пише про повторне буд-во церкви, вірогідно, що 1-а згоріла під час татарської навали на поч. 1769, а більшість жителів було знищено або забрано в неволю.

На відстані 1,5 км на пн. від злиття Інгульця і Саксагані на березі останньої у 1775 було збудовано поштову станцію, яку відкрили для руху 27 квіт. 1775. Ця дата зараз відзначається як час заснування К.Р. З 1775 по 1828 поселення К.Р. мало статус військової слободи. Воно було заселене колиш. запоріжцями і держ. селянами. Для села в 1779 межувальником прапорщиком Беєром відрізано 21 тис. дес. землі. Планувалося, що за найближчі 10 років воно виросте до 450 дворів. Але розвиток йшов повільно. На 1781 тут нараховувалося 34 двори і ще 23 сім'ї було переселено зі слободи Калантаєвської Єлісаветградської провінції. У вказаному році наш край досліджував академік В. Зуєв, який повторно відкрив залізну руду. У 1783 К.Р. став центром колиш. Інгульського повіту, який фактично був створений на основі Інгульської паланки Запорізької Січі. У Криворізькому повіті на той час проживало бл. 42 тис. осіб і нараховувалося 137 хуторів і сіл. Але чергова адм.тер. реформа 1784 поклала кінець існуванню Криворізького повіту. У1785 у К.Р. нараховувалося 204 чол. і 165 жін. З 1786 проводилися масштабні розробки азбестового сланцю, який вивозили до Миколаєва і Херсона згідно з розпорядженням Г. Потьомкіна. При поверненні з Криму до Петербургу 3 черв. 1787 у К.Р. побувала Катерина II. Згідно з новою «Книгою сільського устроєнія» (берез. 1789) штат місц. адм. складався з 1 старшини, 1 сільс. старшини, 4 виборних і 5 збірників. Дворів у слободі нараховувалося 73. Дослідженням Криворіжжя займалися проф. В. Лєванов (1787), акад. В. Ізмайлов (1799), акад. П. Паллас, гірничий майстер В. Піленко (1803). Землі, що оточували с. Кривий Ріг, були роздані російським дворянам, колиш. козацькій старшині, що перейшла на службу до рос. імператора, багатим міщанам за умови колонізації (заселення) протягом 10 років. У тих поміщиків, які договір не виконали, садиби знову забиралися в казну і виділялися новим претендентам. Цей процес отримав назву «Генеральне межування» і продовжувався до 1816. В цей час (до 1829) Кривий Ріг входив до складу Кам'янської волості Бобринецького повіту. У груд. 1828, коли було прийнято рішення про переведення Кривого Рогу до розряду воєнних поселень, в ньому нараховувалося 539 дворів, 1 582 чол. і 1 574 жін. В г-вах місц. селян було 111 коней, 1 188 волів, 814 голів ін. худоби. З 1829 село стало воєнним поселенням Бугської уланської дивізії, командиром якої був генерал-майор Селехов. У Кривому Розі базувалися 3-й і 4-й кавалерійські взводи 3-го ескадрону (командир штабс-капітан Соболевський, штаб якого знаходився у Широкому). В цей час було проведено великі будівельні роботи. Зведено житло для командирів і нижніх чинів, взводні казарми, шпиталь, стайні, канцелярію, кілька нових поселенських будинків.

У1836 відбувся розділ військової і цивільної влади. Кривий Ріг увійшов до складу новоутвореної Широківської волості Бугського округу, де й перебував до 1860. Всі жителі чоловічої статі у віці від 18 до 45 років повинні були відбувати військову повинність. З дні на тиждень вони працювали на казну, З - на себе, а в неділю і святкові дні після літургії займалися військ, підготовкою. Після звільнення від стройової служби поселяни розділялися на 3 категорії: 1-й розряд-ті, хто мав не менше 2-х пар волів; 2-й - 1 пару; 3-й («нехазяйна») - ті, хто не мав волів. У 1833 нараховувалося 190 хазяїв 1-го розряду, 359 - 2-го.

У 1852 Кривий Ріг отримав статус полкового села. Тут зводяться кам'яні будинки для офіцерів (20), нижчих чинів (90). Вони розташовувалися на вул. Поштовій (нині Карла Маркса) та Миколаївській (нині Леніна).

У 1857 Кривий Ріг виведено зі стану «пахотних солдат» і передано в управління Міністерства держ. майна, а у наступному році - до новоствореного Управління південних Херсонських поселень (3-й округ).

У кін. груд. 1860 Олександр II підписав указ про переведення держ. поселення Кривий Ріг у ранг містечка. Наступного року містечко стало центром новоствореної Криворізької волості. У серп. 1861 відкрито першу шк. Міністерства нар. освіти; до того існувала однокласна церковно-приходська шк. У1863 закінчилося буд-во нової кам'яної церкви св. Миколая, яку було освячено 22 трав.

У 19 ст. Криворіжжя досліджували: гірничий чиновник П. Кульшин (1835-37), проф. Н.П. Барбот-де-Марні {-\ 868), О.М. Поль (1866-73), Л. Штріпельман (1872), Г. Федосєєв (1873), капітан-лейт. Л. Сємечкін (1873), проф. Е.М. Клем (1874), інж. Е. Фельско (1874), інж. Є. Іваницький (1875), Кульчинський (1875), Франскевич (1875), гірничий інж. М. Носов (1875), гірничий інж. В. Домгер (1875,1881-84), І.П. Печаткін (1875), С.О. Конткевич (1875,1879), Р. Прендель{\№\), проф. Ілемм (1884), гірничий інж. М. Кузнєцов (1886), М.Ф. Шимановський (1880-ті), гірничий інж. М. Медведєв (1880-ті), проф. М.Д. Коцовський (1891), П.О. Замятчевський (1891), проф. П.П. П'ятницький (1893), геолог М. Соколов (1895), Ч. Монковський (1896), геолог О.О. Михальський (з 1896).

Велику роль у прискоренні розвитку Кривого Рогу відіграв початок розробки залізних руд в трав. 1881 за ініціативою О.М. Поля (див. Криворізький залізорудний басейн). Другим сприятливим фактором стало буд-во Криворізької залізниці (згодом Катерининська), яке розпочалося весною 1881, а завершилося у трав. 1884. Колія з'єднала Кривий Ріг з Донбасом (через Катеринослав). Це стимулювало відкриття нових рудн. з боку різних металургійних і гірничопромислових т-в (див. Катерининська залізниця). Протягом наступних років було збудовано Саксаганську гілку, яка сполучила Кривий Ріг з Київською залізницею (через ст. Любомирівка). На поч. 20 ст. було прокладено колію з Долгінцево до м. Нікополь. У 1890-92 французьке АТ «Криворізьких залізних руд»'збудувало біля с. Гданцівка чавуноливарний з-ж, який спочатку мав 2, а потім 3 домені печі. Для робітників було побудовано 40 житлових будинків по 8 квартир в кожному, лікарня на 15 ліжок, заводський готель, насаджено великий парк, у 1890 відкрито чайну.

На поч. 1900-х видобутком руди займалося 79 рудн., більшість яких належали іноземним або змішаним компаніям. З початком кризи 1901 число рудн. падає до 64. У 1997-01 в містечку було побудовано ще 2 невеликі металургійні з-ди та механічний з-д «Пневматик»(1909).

У 1897 4 пром. підпр-ва містечка дали продукції на суму 113 тис. крб., а наступного - на 359,6 тис. крб. У 1898 у Кривому Розі нараховувалося 15 галантерейних, 3 бакалійних, 9 тютюнових, 3 взуттєвих, 2 меблевих магазини. Діяли шпалерна, шкіряна, тарна і корсетна майстерні. Масло і яйця продавали 5 магазинів, швейні машинки - 2, землеробські знаряддя - 1. Було 2 аптекарські магазини, 1 аптека, З склади лісоматеріалів, 1 комісійна контора, 1 друкарня, 1 фотографічний салон та ін. У 1902 тут вже нараховувалося 256 торговельно-промислових підпр-в. У 1890 в містечку працювало бл. 2 тис. гірників, а в 1900 - понад 7 тис, понад 1 тис. залізничників і 500 металістів. Ще бл. 1 тис. робітників були задіяні на дрібних підпр-вах. Так. чин., загал, чисельність робітництва перевищила 10 тис.

Стихійні страйки з екон. вимогами розпочалися наприкінці 1890-х. На поч. 1903 у Кривому Розі було засновано соціал-демократичну орг-цію спеціально прибулою для цієї мети емісаром Софією Васерман (псевдонім, справжнє ім'я невідоме). Орг-цію було розгромлено у квіт. 1903. Місц. революціонери також брали активну участь у створенні підпільної більшовицької друкарні в м. Умань у 1903-06. У1905 на рудн. і в містечку проходили збори, мітинги і страйки з політичними і екон. вимогами, особливо під час першотравневих свят. У груд. 1905 залізничники ст. Долгінцево майже на З тижні захопили владу під кер-вом соціал-демократа Олексія Полякова. 26 активістів страйку було засуджено до різних термінів ув'язнення.

У 1913 в басейні було видобуто 6,35 млн. тонн залізної руди, що склало бл. 70 % загал, рос. видобутку. Вир-во чавуну на Гданцівському з-діу 1912-13 досягло 85-90 тис. тонн. 12 найбільших АТ, де домінував іноземний капітал, зосередили 86 % загал, видобутку руди. Створені у 1902-04 синдикати «Продавугілля» і «Продамет» встановили контроль над рудн., які належали металургійним і видобувним компаніям, а синдикат «Продаруд» контролював 6 найбільших виключно видобувних компанії, які давали бл. 80 % видачі незаводських рудн. (ств. у 1907). У 1913 к-ть робітництва досягла 26 тис, з них гірників - 23,6 тис. Всього на 1916 в межах сучасного пром. р-ну проживало бл. 60 тис. осіб, безпосередньо в містечку - 26,7 тис. У 1912-13 розпочато замощення вулиць и тротуарів на вул. Вокзальної, Поштової і Миколаївської, побудовано невелику електростанцію (біля нинішньої пл. Визволення), яка давала енергію для освітлення вулиць і будинків, відкрито телефонну станцію на 100 номерів.

Більшість тимчасових робітників проживала в казармах (гуртожитках), яких у 1913 нараховувалося 297, кожна з них вміщала в середньому 56 осіб. 1-й 2-поверховий будинок зведено у 1854 (не зберігся); 3-поверховий - у 1912 на вул. Поштовій (належав Гордону, не зберігся). Тимчасову земську лікарню на 25 ліжок відкрито у 1895, згодом її розбудували в стаціонарну до 60 ліжок (1906). Невеликі амбулаторії і прийомні покої на 3-6 ліжок були на всіх великих рудн. Але в цілому медичне обслуговування залишалося на низькому рівні.

У1901 у Кривому Розі існувало 3 земських шк., З церковно-приходські, 2 МНО, 2 на рудн., залізнична на ст. Долгінцево, Ямчитське с-гуч-ще (з 1889). 1-й середній спеціальний навч. заклад - Комерційне уч-ще - відкрито у 1908. На 1913 було вже 9 земських шк., 10 міністерських і церковно-приходських. Крім того у містечку було 3 прогімназії, 2 залізничних уч-ща, З б-ки, 4 кінематографи і 4 театри. Працювало 2 відділення банків - Міжнародного комерційного та Азово-Донського, Криворізьке т-ва взаємного кредиту, Криворізьке купецьке т-во взаємного кредиту, Криворізьке позиково-ощадне т-во, Криворізьке кредитне т-во.

В містечку було 4 православних церкви: Миколаївська (1863), Покровська (1885), Різдва Богородиці (1886) і Воз-несенська (1904), а також католицький костьол св. Бригітти (1898), Головна Синагога (1899) і 2 єврейс. молитовних будинки. На рудн. селищах діяло ще 6 православних храмів. Значного розвитку досягла торгівля. Так, у 1913 на вул. Поштовій розташовувалося 116 торговельних закладів, складів, майстерень; бл. 90 - на вул. Базарній (нині Жовтнева), понад ЗО - на вул. Миколаївській (нині Леніна).

З поч. Першої світової війни на фронт мобілізували 60 % гірників басейну, що склало бл. 12 тис чол. В 1-й рік війни видобуток знизився на 25 %, у 1915 - на 40 %, у 1916 - на 20%, у 1917 - на 44 %. Війна значно погіршила життєвий рівень населення. Ціни на продукти харчування піднялися в середньому в 3-3,5 рази при зростанні зарплати на 35-50 %.

Звістка про перемогу Лютн. революції була зустрінута з надією. Протягом 3 днів проходили мітинги і демонстрації на підтримку Тимчасового уряду. Старі органи місц. влади, включаючи поліцію, були розпущені. В сер. берез. 1917 вибрано Раду робітничих і солдатських депутатів, до якої у трав, приєдналася Рада селянських депутатів Криворіжжя. Тоді ж почали виникати рудн. і заводські комітети, галузеві профспілки, яких було 17 з загальною к-тю чл. З 598. У трав, почали сформовуватися більшовицькі групи, укр. соціал-де-мократичні орг-ції та загони «вільного козацтва».

Більшість у Криворізькій Раді спочатку була за соціал-демократами, а з верес, перейшла до укр. соціал-демократів. Спроби більшовиків шляхом дотермінових виборів отримати перевагу не реалізувалися. Але продовження війни та подальше зниження життєвого рівня населення сприяли зростанню популярності більшовиків з їхніми популістськими гаслами. Вибори Ради після більшовицького перевороту в Петрограді не дали більшості комуністам, хоча їх фракція за розміром стала 2-ю після УСД. У груд. 1917 під час чергових перевиборів, які проходили під тиском збройних загонів Червоної гвардії, представники рос. і укр. партій СД змушені були відмовитися від участі в управлінських структурах разом з більшовиками. Остаточно комуністи взяли владу у свої руки після захоплення території Криворіжжя рад. військами 9 січ. 1918. Гайдамацькі курені були роззброєні, органи місц. самоуправління розпущені. Вибори до Ради, які пройшли у 2-й пол. січ. дали повну перевагу більшовиками. Виконком очолив чл. КП(б)УЇЇ. Геруцький. Було заново створено відділи: охорони здоров'я, продовольчий, нар. освіти, юридичний, комунальний, фінансовий та ін. Комуністи вперше об'єдналися в єдину загальнор-ну Криворізьку орг-цію на чолі з В. Валявком. Банки, кредитні т-ва, великі підпр-ва було націоналізовано або встановлено робітничий контроль над ними. На селі почали ділити поміщицькі, церковні, казенні землі та землі АТ. На поч. 1918 вже орг-лися перші продовольчі загони на село за хлібом. Більшовицькі реформи перервав наступ на Криворіжжя 12-го австрійського корпусу, який повністю окупував край ЗО берез. 1918. Незадовго перед цим місц. більшовики разом з харківськими і донецькими утворили Донецько-Криворізьку республіку, яку оголосили силою, незалежною від України. Так. чин., вони сподівалися відвернути австро-німецьку «окупацію». Після провалу авантюри республіку, в якій практично не було представників Криворіжжя, було анульовано. Сис-ма контрибуцій і поборів, яку встановили австро-ні-мецькі війська, фактичне безправ'я місц. органів укр. влади призвели до наростання масового руху опору серед сільс. населення і незадоволення існуючим порядком більшості місц. робітництва, яке сиділо без роботи. Ситуацію ускладнило поширення кримінального бандитизму і різке зростання злочинності. Щотижневі зведення комісарів рясніють повідомленнями про вбивства та пограбування заможних людей. Єдиною легальною орг-цією, що існувала в період «окупації» була профспілка Торнотруд», але вона мала обмежені фінансові можливості і суттєво не могла покращити стан гірників. До кін. листоп. 1918 австро-угорські підрозділи залишили Криворіжжя. Місц. більшовики при допомозі Катеринославських комуністів сформували озброєні загони, розігнали варту ті ін. органи Укр. Держави. Згодом війська Директорії знову встановили контроль над Криворіжжям. 5 груд, утворено Верхньодніпровську Раду робітничих депутатів і кіш «червоного козацтва», які оголосили зоною своїх дій пн. частину Кривбасу. Одночасно у Веселих Тернах продовжував існувати кіш «вільного козацтва». Остаточно влада більшовиків утвердилася у сер. лют. 1919, коли було вибрано тимчасовий виконком, а на 1 -му з'їзді Рад Криворізького регіону (26 лют.) було самочинно проголошено про створення Криворізького повіту у складі 34 волостей. Кривий Ріг став містом і центром однойменного повіту. ВУЦВК визнав нову адм. одиницю аж 29 квіт. Весь повіт увійшов до складу Катеринославської губернії. У трав, було орг-но спеціальну комісію УРНГ по орг-ції управління криворізькими рудн. і підготовці їх до експлуатації. Але повстанський рух під проводом отамана М. Григор'єва, а згодом і денікінська окупація (8 серп. 1919) не дали можливості завершити опис та інвентаризацію рудн. і підпр-в. 15 лип. 1919 приїжджими функціонерами Казаковим і Галинським було створено міську комсомольську орг-цію, куди спочатку ввійшло 14 осіб. Режим терору, що існував під час денікінщини, призвів до масового розгортання стихійного повстанського руху. Практично у всіх великих селах повіту існували загони самооборони від каральних загонів та анархістських збройних формувань. 17 січ. 1920 на тер. міста вступили підрозділи 45 стрілецької д-зії під командуванням Й. Якіра. Спочатку в місті було створено ревком, а з лют. влада перейшла до відновленого повітового виконкому. Розпочав діяльність повітовий комітет КП(б)У, а весною було відновлено міську комсомольську орг-цію, яку у лип. реорг-но у повітовий комітет КСМУ. Розпочалися ремонтно-відновлювальні роботи на залізниці, на базі з-дів «Пневматик» Василовського, Кесельмана створено ремонтно-механічні майстерні. У 1920 в повіті пущено в дію сірникову ф-ку, 7 парових млинів, 17 з-дів з переробки шкіри, 2 миловарні та ряд ін. підпр-в.

Весною і влітку 1920 пройшли мобілізації на врангелівсь-кий і польський фронти. У зв'язку з наближенням армії Вран-геля у місті було оголошено осадний стан. Тут розташувалася велика к-ть тилових служб Південного фронту і шпиталі.

8 верес. 1920 відбулося урочисте відкриття Криворізької міськради, до складу якої було обрано 150 депутатів, з яких 50-чл. КП(б)У.

З 1920 великого розмаху набув повстанський рух. Незадоволення політикою продрозкладки, надзвичайним станом і спробами комунізації села, хлібороби масово створювали збройні загони. Одним з найбільших була Степова дивізія Костя Блакитного (Пестушко), яка влітку 1920 досягла чисельності бл. 20 тис. бійців. Виснажливу боротьбу з комуністичною владою протягом 2-х років вели загони відомих отаманів Григорія Іванова (Тишанін), Лют. (Єлісей Черевик) та ін. Всього у 1920-22 на Криворіжжі діяло понад 3-х десятків повстанських загонів. У самому місті було створено 2 великі підпільні антирад. орг-ції кількістю бл. 400 осіб, які ставили за мету повалення рад. влади.

У результаті громадянської війни та інтервенції значно скоротилось населення міста (з 27 до 20 тис), чисельність робітничого класу впала з 23,7 (1913) до 1,2 тис. (1920). Всі рудн. були затоплені і не діяли. Збитки, спричинені Кривбасу, оцінювалися в 124,3 млн. крб. золотом в цінах 1913. Не дивлячись на те, що відновлення залізорудного комплексу було проголошено «військово-бойовим завданням» і розроблено програму першочергового відродження 11 великих рудн., та прирівняння Кривбасу до Донбасу в питаннях постачання тощо, робота практично стояла на місці. Доставки необхідного обладнанням, матеріалів та палива налагоджено не було. Створене в кін. 1920 Центральне правління півден-норуднихпідпр-в не мало обігового капіталу, щоб розгорнути роботу. У лип. 1922 на базі ЦППРП було орг-но Південноруд-ний г-г(ПРТ), який об'єднав 67 криворізьких і нікопольських рудн. Його гол. завданням залишалося відновлення пром-ті в найкоротші терміни. З листоп. 1921 введено в дію рудн. ім. Артема (колиш. Гапковський). На поч. 1922 до нього приєдналися рудн. ім. Жовтневої революції (Ростовський) та ім. КарлаЛ/бкнехта (Шмаковський), а також розпочав видобуток бурого вугілля для місц. потреб рудн. «Свобода». Поступово зростали капіталовкладення в залізорудну пром-ть. Так, якщо у 1923/24 операційному році до Кривбасу завезено матеріалів і обладнання на 53 тис. крб., то у 1925/26 - на 500,8 тис. крб.

Зростали лави профспілкових орг-цій. Якщо у 18 криворізьких орг-ціях на поч. 1926 нараховувалося 4 955 осіб, то в наступному вони вже об'єднували 5 429 чл.

У 1924/25 в число діючих введено такі великі рудн. як ім. Леніна (Колачевського) та ім. Дзержинського(об'єднані Сак-саганський і Карнаватський). На 1 жовт. 1925 працювало вже 6 рудн., а 11 знаходилися в передпусковому режимі. У1925/26 видобуто 200 млн. пуд. руди, що склало 51,3 % до 1913. У місті нараховувалося 106 пром. підпр-в, де працювало бл. 1 тис. осіб; діяло 494 торгівельні заклади. ПРТ на реконструкцію і капітальне буд-во затратив 13 679 000 тис. крб., а на житлове буд-во у 1925 - 1 млн. крб. Ще 200 тис. асигнували органи рад. влади. На кін. 1925 зведено і проведено капітальний ремонт бл. 300 комунальних будинків, замощено 7 вулиць, виконано ряд ін. робіт по благоустрою міста (див. Комунальне господарство). На той час працювало 3 лікарні, 6 амбулаторій, 28 шк. лікнепу, 21 шк., де навчалися 7 тис. дітей, піонерська орг-ція нараховувала 1,1 тис. дітей.

У відновлювальний період було відкрито педагогічні курси (1921) - згодом Нікопольський педагогічний технікум, вечірній гірничорудний технікум і робфак на 540 студентів (1922). У 1925 діяло 2 індустріально-техн. шк., З с-г шк., 2 соціально-екон., 1 робфак, 2 фабзавуча, 5 с-г шк. на 354 учня, індустріально-техн. шк. (73 уч.), 2 соціально-екон. (334 уч.), 5 гірничих шк. (бл. 600 уч.), З профкустарні шк. (200 уч.), З короткотермінових курсів (119 уч.). У с-г, гірничому і педагогічному технікумах навчалося 303 студентів. У місті працював любительський театр, кінотеатр, 4 клуби, 20 б-к. З 7 груд. 1924 почала виходити газ. «Красньїй Горняк», як з 16 жовт. 1928 стала видаватися укр. мовою.

Для вирішення питань енергопостачання рудн. та підпр-в Кривбасу 15 серп. 1927 розпочато буд-во Криворізької р-ної електростанції ім. Ілліча (КРЕС). Проектна потужність 1-ї черги склала 24 тис. кВт., 2-ї - 43 тис. кВт.

У кін. 1930 Криворізький округ, який існував з 1923 було ліквідовано. Місто підпорядковано безпосередньо Харкову (центру). У лют. 1931 було створено Криворізький р-н, до складу якого ввійшов і сучасний Широківський, де й знаходився до кін. 1935. Криворізька міська рада утворила робочі відділи, які до того діяли при окружному виконкомі.

З кін. 1920-х набула поширення теорія «затухання» Кривбасу, тобто вичерпаності запасів залізної руди. Рішенням ЦК ВКП(б) від 15 квіт. 1930 було прийнято перспективну програму на подальше розгортання геологорозвідувальних робіт та збільшення темпів видобутку руди. У 1931 у басейні працювало 32 рудн. З 1929 розпочато буд-во великих шахт: «Капітальної», ім. Орджонікідзе, «Центральної», ім. Комінтерну. У 1932 закладено шахти «Нова», «Комунар» та ін. Т-т «Руда», створений замість ПРТ у кін. 1930-го, у 1931 довів видобуток руди до 7,7 млн. тонн. У 1930-ті було побудовано 12 нових потужних шахт і завершено реконструкцію всіх діючих рудн. Загін пром. будівельників Кривбасу зріс до 11 тис. Серед новобудов - шахта «Гігант», яка вступила у дію 1940 - найбільша на той час в СРСР. її річний видобуток складав 5,4 млн. тонн руди - майже річна продуктивність басейну у 1913. У берез. 1939 на базі т-ту «Руда» створено 3 нових т-ти: «Дзержинсь-круда», «Октябрьскруда»'та «Ленінруда».

У 1933 інженерно-техн. персонал басейну поповнило 105 інж. і 153 техніки. У 1933-37 на різних курсах і шляхом індивідуального навчання підготовлено і перепідготовлено 20 тис. робітників і ІТР.

У черв. 1931 у Кривому Розі розпочато буд-во одного з найбільших у країні металургійного комбінату. З цією метою було створено спеціальний т-т «Криворізьбуд» на чолі з Я.І. Вєсніком. Він же став і першим дир. з-ду. 1 -шу з 4-х доменних печей планувалося побудувати за 17 місяців. Не дивлячись на всі зусилля та мобілізацію людських ресурсів, буд-во ДП-1 («Комсомолка») затягувалося. Однією з причин була недопо-ставка обладнання і матеріалів, а з ін. боку- відсутність кваліфікованих кадрів. Суботники, на яких у 1932 взяло участь 17 тис. чол., не могли суттєво прискорити монтажу обладнання, яке завозилося підрядчиками з великим запізненням та недоробками. Свій 1-й чавун «Комсомолка» дала лише 4 серп. 1934. У трав. 1935 стала до ладу ДП-2, а у лют. 1939 пущено 3-тю домну обсягом 1 300 м3 - найбільшу на той час в Європі. У серп. 1939 збудовано блюмінговий цех, яких також був найпотужнішим у Європі і в СРСР. Центральні механічні майстерні, створені у 1924 на базі колиш. Гданцівського чавуноливарного з-ду, у 1932 було розгорнуто у з-д гірничого машинобудування, з 1937 - «Комунісґ'. На ньому у 1934 було виготовлено перші вітчизняні перфоратори, а згодом і першу навантажувальну машину ПМЛ-3. У 1940 на реконструкцію з-ду було виділено 19 млн. крб.

У 1930-ті збудовано авторемонтний і суриковий з-ди, реконструйовано чавуноливарний з-д «Металіст», відкрито меблеву, взуттєві і пошиття одягу ф-ки; пущено 3 хлібоз-ди, молокоз-д, холодильник, м'ясокомбінат, птахокомбінат, рибокоптильний з-д та ін. підпр-ва. Всього в місті працювало 160 підпр-в. Вартість валової продукції пром-ті склала у 1940 356,7 млн. крб. У 1940 в різних галузях виробництва було зайнято 43,4 тис. робітників, в т.ч. бл. 10 тис. будівельників і залізничників.

На поч. 1941 у Кривому Розі нараховувалося 200 первинних партійних орг-цій, які об'єднували 6 177 комуністів. Міська комсомольська орг-ція перед початком рад.-нім. війни нараховувала понад 12 тис. чл.

Значні кошти було вкладено у розвиток комунального г-ва Кривого Рогу у 1933-37. За цей час використано 31,6 млн. крб. У 1940 у місті нараховувалося 24 000 будинків, а к-ть населення наближалася до 200 тис. чол.

У 1927 збудовано 1 -шу чергу централізованого водогону, у 1936 - каналізацію. У1935 відкрито 1 -й трамвайний маршрут, який з'єднав старий центр з новопобудованим Соцмістом. У 1940 працювало 347 продовольчих і пром. магазинів, 44 їдальні і 4 ресторани. На поч. 1941 у Кривому Розі діяло 22 лікарні на 1 597 ліжок і 28 фельдшерських пунктів, 20 аптек. Протягом 1930-х було створено 7 спортивних т-в. Так, в найбільшому з них - т-ві «Руда» - було 570 постійних чл.

Значних успіхів досягла нар. освіта. У 56 шк. навчалося 32 тис. дітей і працювало 1 120 вчителів. На навчання у 1937 відпущено 12 млн. крб. У 1929 відкрито гірничорудний, а у 1930 - педагогічний ін-ти, працювали гірничий технікум, а з 1930 - медучилище. У місті відкриті Науково-дослідний гірничий ін- т (1933) та «Кривбаспроект» (1930).

У 1940 у вищих і середніх закладах навчалося 2 300 студентів. У 1940/41 навч. році у 15 шк. ФЗН і ремісничих уч-щах отримували спеціальності 1 680 хлопців і дівчат.

З 1931 по 1934 успішно працював Криворізький театр держдрами, який розформували за «український буржуазний націоналізм». У 1929 побудовано 1-й кінотеатр на 500 місць, якому присвоєно ім'я В. Леніна. Зведено 2 палаци культури, 17 клубів на 7 250 місць, 66 б-к. У 1936 У Кривому Розі встановлено 2145 радіоточок, число яких перед війною вже перевищувало 5,7 тис. Наклад «ЧервоногоГірника» 1940 досяг 20 тис. примірників. Крім нього виходили ще 15 багатотиражок. З 1931 по 1933 друкувався літературно-публіцистичний ж. «Кривбас»(рец. М.І. Олійник).

З кін. лип. 1941 розпочалася активна евакуація обладнання підпр-в і людей на схід. 14 серп. 1941 фашисти окупували місто.

Дж.: Розанов Гавриил. Хронологико-историческоеописание церквей епархии Херсонской и Таврической. ЗООИД, т. 8, с. 148, Одесса, 1850; ІР НБУ їм. Вернадського, ф. V, кол. 449-461, А. 66 зв.; СТЗО Херсонской губернии за 1898 год. Херсон, 1900, с. 224-225; ЦДІАК, Ф. 419, Оп. 1, С. 3528; Там само, Ф. 274, Оп. 1, С. 712; НА КІКМ, Кн. 27749, А. 64-65, Пахомов А.Г. Очерк из истории пролетарской революции и гражданской войньї на Криворожье (1917-1922). Машинопис. Літ.: Деловой и коммерческий Кривой Рог. Справочная книга. Кременчук 1914, с. 12; Гражданская война на Екатеринославщине, Днепро-петровск, 1968, с. 119; ИГиС Украиньї. Днепропетровская область. К., 1977, с. 286-303; Мельник А.А. Кто мьі?.. Кривой Рог, 2003, с. 6-9,48-50; Мельник О.О. Наше минуле. В ж. «Саксагань», 2005, № 2; Мельник О.О. Криворізька міськрада в 1920-1941 роках. Кривий Ріг, 2005.