Народився він у Кривому Розі в селянській сім'ї. П'ятнадцятирічним, одержавши початкову освіту, став учнем слюсаря, а через рік - молотобойцем у кузні на Брянсько-Карнаватському руднику.
Протягом першої російської революції молодий робітник брав участь у страйках і демонстраціях, але тоді ще був під впливом місцевих есерів-«максималістів». Після революції 1905 року, відійшов від есерів, став безпартійним. У 1909—1911 роках перебував на військовій службі в Новгороді. Повернувшись до міста, працював котельним слюсарем на Брянсько-Карнаватському руднику, а в 1914 році — на руднику Дубова Валка. Звідси па початку імперіалістичної війни був взятий на фронт.
Після Лютневої революції, повернувшись у Дубову Балку, С. С. Тинок брав участь у виборах рудничного комітету, організації мітингів. Під впливом В. А. Валявка 1 квітня 1917 року він вступив до лав більшовицької партії. В травні був обраний головою Дубовобалківського комітету партії, а пізніше — головою Вечірньо-кутського райкому РСДРП(б). У липні його обирають депутатом Криворізької районної Ради, а після перевиборів у листопаді — заступником голови Ради.
У травні за участю С. С. Тинка на руднику Дубова Балка був створений загін Червоної гвардії, який брав активну участь у повстанні 9 січня 1918 року, а незабаром після цього влився в 1-й Криворізький революційний полк. В організації цього полку велику роль відіграв політштаб, начальником якого був В. А. Валявко, а за-ступником С. С. Тинок. У час боїв 1-го Криворізького революційного полку з німецькими військами і білокозаками С. С. Тинок був заступником командира по матеріально-бойовому постачанню. В Царицині його, як спеціаліста, призначили на один з великих заводів. Коли в наступному році завод довелося евакуювати в Перм, С. С. Тинок був направлений на роботу в Надзвичайну комісію водного транспорту. В лютому 1920 року за розпорядженням ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У він повер¬нувся на Україну, був головою Криворізького тимчасового ревтрибуналу і завідуючим повітовим бюро Надзвичайної комісії по боротьбі з бандитизмом. У 1922 році він працював начальником Криворізької повітової міліції, в 1923—1924 роках прокурором Криворізького округу. З вересня 1924 по березень 1928 року С. С. Тинок — помічник прокурора Катеринославської губернії. В 1928—1934 роках він працював у Донбасі, згодом — на Вінниччині.
В передвоєнні роки С. С. Тинок повернувся на Криворіжжя, перебував на господарській роботі на руднику імені Жовтневої революції. На початку Великої Вітчизняної війни займався евакуацією обладнаная і майна рудника на Урал. Деякий час працював на Гороблаго-датському руднику, потім був головою колгоспу імені Калініна в Кушвинському районі Свердловської області.
Коли радянські війська розпочали визволення право-бережної частини Дніпропетровщини від фашистських окупантів, С. С. Тинок був відкликаний на Україну. Його призначили помічником прокурора Верхньодніпровського району, потім прокурором Широківського району Дніпропетровської області. В жовтні 1944 року прокуратура республіки направила його до Чернівецької області. Там він до червня 1953 року працював прокурором Кіцманського району. Зараз Степан Семенович — персональний пенсіонер союзного значення.
Дискуссия